X
ДЛЯ ВІДВІДУВАЧІВ
ПРО ВІКЗ
ДІЯЛЬНІСТЬ ВІКЗ
ПАМ’ЯТКИ
НОВИНИ
ГАЛЕРЕЯ
м.ВИШГОРОД
КОНТАКТИ
Київська обл. м.Вишгород, вул. Шкільна 58.   
ЗАМОВИТИ ЕКСКУРСІЮ



головна   /  ПАМ’ЯТКИ   /  Залишки металургійного виробництва (ХІІ - ХІІІ ст.) /

Залишки металургійного виробництва (ХІІ - ХІІІ ст.)


ПРОЄКТ «Історико-культурна спадщина Вишгородщини: QR-кодування, моніторинг, апробація й популяризація»

Залишки металургійного виробництва (ХІІ - ХІІІ ст.) / Історико-культурна спадщина Вишгородщини


Залишки металургійного виробництва (ХІІ  - ХІІІ ст.)
Унікальний за своїми територіальними і виробничими масштабами «квартал гончарів», який став відомим на теренах Вишгорода завдяки єдиному у Східній Європі збереженому гончарному горну ХІ ст.? залишив дещо в тіні ще один не менш унікальний ремісничий осередок міста княжої доби — «квартал металургів» ХІІ–ХІІІ ст. Таку умовну назву дали дослідники місцевості, розташованій на східному краю вишгородського дитинця, за 150 метрів від церкви святих великомучеників Бориса і Гліба. Там працювали майстри ремісничих напрямів — ювелірного, ковальського, гутного, косторізного, але найбільше там було представників металургійної справи, що й дало осередку назву, яка використовується в науковій літературі.
Унікальність «Кварталу металургів» полягає у тому, що матеріали розкопок саме цієї місцевості є одними з найбільш еталонних для вивчення ремесла Київської Русі та його організації.
Розвиток металургійного виробництва у Київській Русі, як і в усіх середньовічних країнах, був пов’язаний з потребою у виробах із заліза практично в усіх сферах життєдіяльності людей. Для зародження ливарного виробництва в ті часи потрібна була наявність двох сировинних складових — залізної руди і деревини, з якої випалювали вугілля для функціонування ливарних печей. Деревиною, тобто лісом, край був багатий, та й руда у цій місцевості, вочевидь, була. Про її наявність свідчать і назви деяких населених пунктів Вишгородщини, наприклад, Рудня, а одна з версій назви села Димера — походження від турецького слова «димер», що означає «залізо».
Спочатку у Вишгороді виникли невеликі поодинокі металургійні горни наземної конструкції. Цілком очевидно, що призначалися вони для забезпечення власних потреб окремих господарств. Вони й функціонували у різних частинах міста до виникнення у другій половині ХІІ ст. «кварталу металургів».
Ремісники, які обрали своєю спеціалізацією ливарне виробництво, зводили значно досконаліші металургійні майстерні — напівземлянки з легким перекриттям, великими горнами, найбільший з яких мав розміри 1,5×1,1 м, робочими майданчиками — «передгорновими ямами», а подекуди і з каналами для виводу шлаків, ямами для зберігання запасів вугілля та для відходів виробництва. Схожим чином були оснащені й розташовані поруч кузні. Винесення «кварталу металургів» на окраїну дитинця було продиктоване простими правилами безпеки, адже вогненебезпечне виробництво мало розміщуватися на безпечній відстані. Крім того, розміщення горнів на краю гори забезпечувало природний доступ повітря для нагнітання до міхів.
Важливість залізоробного ремесла у добу Київської Русі важко переоцінити: металурги і ковалі забезпечували знаряддями та зброєю селян, воїнів, мисливців, інших ремісників. Вишгород називають одним з великих центрів з виробництва чорних металів — разом з Києвом, Новгородом, Смоленськом і Галичем. Тут вироблялося понад 150 назв різної продукції, зокрема 16 видів зброї, 46 ремісничих знарядь, 38 предметів домашнього вжитку тощо.
Для обробки залізної руди до стану металу використовували металургійні горни, споруджені з глини на поверхні землі чи в невеликих ямах. Всередину завантажувалася руда разом з деревним вугіллям і за допомогою міхів нагніталося ненагріте повітря. Відтак отримували напівфабрикат — так звану губчасту «крицю», котру проковували до стану залізних брусків, які вже були придатними для виготовлення тих чи інших виробів. Звісно, у брусках це залишалися домішки, котрі видалялися у процесі виковування виробів.
Як і на інших давньоруських пам’ятках, вишгородські майстри поєднували обробку чорного металу з ливарництвом і ювелірною справою. За роки розкопок тут знайдено численні ювелірні вироби, ливарні формочки, робочі інструменти, напівфабрикати та сировина (зокрема монета-срібник Володимира Великого).
Наймасштабніші розкопки «Кварталу металургів» проводилися в основному у 1930-х рр. ХХ ст., і з часу перших розкопок значна його частина зруйнувалася внаслідок зсувів ґрунту. Під час планових розкопок ремісничого кварталу у 2012–2013 рр. Вишгородська археологічна експедиція заклала три розкопи, котрі примикали до розкопів 1930-х років. Виявлені археологами матеріали свідчать про безперервне заселення ділянки з ХІІ до XIV cт.

Дмитро Бібіков, кандидат історичних наук,
завідувач відділу археології Вишгородського історико-культурного заповідника

Remains of metallurgical production (XI century)
A unique artisan center of the XII-XIII centuries received the name "The Steel Workers Quarter" in the scientific literature, it was excavated (mainly in the 1930s) on the eastern edge of the Vyshgorod Dytyntets, 150 m from the Church of the Saints Boris and Gleb. Since the first excavations, most of it was destroyed due to landslides. The name is rather conventional, because along with the iron crafts, jewelry, blacksmithing, glass melting, bonecare and others crafts were presented there, though to a less extent.
However, the main occupations of local residents were the manufacture and processing of ferrous metals. The importance of these occupationss during the era of Kyivan Rus is difficult to overestimate: metallurgists and blacksmiths provided guns and weapons to peasants, warriors, hunters, other artisans, and others like that.
That is, in almost all spheres of life the medieval man used the products of iron in some way.
Metallurgical furnaces, built from clay on the surface of the earth or in small pits, were used to restore iron ore to the quality of the metal. Inside, the ore was loaded intermittently with charcoal, and with the help of blanks, the cold air was injected. As a result, they received a semi-finished product - the so-called spiced "loup", which was snapped up to the state of the iron bar. The latter, in turn, were suitable for the manufacture of certain products.
"The Steel Workers Quarter" began to function in the second half of the XII century. Prior to that, in separate parts of the city there were single small metallurgical furnaces of the ground structure. Obviously, they were intended for their own needs. In the "Steel Workers Quarter", much more advanced metallurgical workshops (taken by pioneers for housing) were constructed - half-earths with light overlapping, large furnaces (the largest size is 1.5 × 1.1 m), workstations ("Pits near the furnace"), and sometimes - with channels for extracting slags, pits for storage of coal reserves and for waste products. Similarly, the nearby located smithies were equipped.
The reason for the location of metal and smithery workshops in this case is easy to understand: the flammable production should have been "carried" out the outskirts of the Dytynets, and the placement of kilns at the edge of the mountain provided natural access to the necessary air for injection to the bellows.
In common with other ancient monuments, Vyshgorod masters combined the processing of black metal with the foundry and jewelry business. Over the years, numerous jewelry, foundry molds, working tools, semi-finished products and raw materials (including silver coin of Volodymyr the Great) have been found here.
The materials of the "Steel Workers Quarter" excavations are among the most benchmarks for the study of the craft of Kyivan Rus and its organization.

Dmytro Bibikov,
Head of the Department of Archeology of the Vyshgorod Historical and Cultural Reserve


 
Слухайте аудіо-гід

Фото 360



Дізнайтесь більше у відео






Поділитися:





Відповідей (3): + Додати відгук

Люди в чорному (08.09.2019)
Команда Люди в чорному 05-1-AP4TX
» Відповісти

гость (08.09.2019)
05-1-1AP4TX бл
» Відповісти

гость (08.09.2019)
05 2 1Bv92m люди в белом
» Відповісти